Я усоте, втисячне повторюю –
Істини, невігласе, не руш!
Рідна мова мітить територію
Кревної спорідненості душ.
Під її високими знаменами
Віри споконвічної оплот,
Дух пульсує, наче кров у венах,
Велета із іменем народ!
Як молитві у святому храмі я
Тільки їй передаю права
Щиру вдячність прошептати мамі,
І коханій пристрасні слова.
Нивою родючою колисана,
Виплекана вольністю небес
Подолала всі смертельні присуди,
Щоб і ми не зрадили себе.
Я гортаю сторінки історії –
Серце пропікають біль і гнів:
Скільки їх безжально переорано –
Доль найкращих дочок і синів.
Що шматали пута резервації,
Натовпи єднали у коші,
Рідну мову оберегом нації
Прагнули навіки залишить.
Знов палають факели на обрії.
Ще удатніш в першому ряду
Рідна мово, мітиш територію
Кревної спорідненості душ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743418
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.07.2017
автор: stawitscky