Війна,війна,війна-
такі слова ми чули із кіна.
І ось тепер прийшла до нас біда,
у нас в країні йде війна.
Люди старі усіх попереджали,
а ми не вірили і попередження іногрурували.
І тільки як війна постукала в вікно,
ми зрозуміли-це все у нас,не у кіно.
Народи два так посварились,
століття треба,щоб вони змирились.
І ті царі,що посварили ці народи,
раді війні-рахують там свої доходи.
Царі забули,що є Божий суд,
і за діла свої,відповідь вони дадуть.
Та ще біда,наказані ще будуть діточки,
зате,що їх батьки хотіли братської війни.
Як далі буде я не знаю,
але закінчиння війни бажаю.
Не треба братоубивчої війни-
та землю рідну теж не віддамо їм ми.
Ой тяжко буде вгамувати ворогів,
слабість побачивши-наш ворог знахабнів.
Але ми теж не будемо чекати,
хай бачать,що Ураїнці знають воювати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2017
автор: Бабич