Вона вже про кохання не писатиме.
Окутає серденько в теплий плед,
Вино з полин-трави ковтатиме -
Для спраглої душі, як терпкий мед.
Це лебедям судилось жити в парі
І ніжно обійматися крильми.
Вона всміхнулась криво темній хмарі
І тінню загубилась між людьми.
Це у лелек сім’я, лелеченята,
І лелько захищає від грози.
А в неї тихо скиглить сумом хата…
І ще... світлина, мокра від сльози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2017
автор: Галина Брич