Не пригадаю рук твоїх тепло.
Дивлюсь без болю, як ти пестиш іншу…
Немов того дурману й не було,
Коли здавалось, що найщасливіша.
Проходить все у нашому житті
І я дивуюсь, що була сліпою.
Рожеві окуляри – у смітті,
Забуті і затоптані тобою.
Тепер осліпнути настав твій час
Від буйства кучерів її і плоті.
За все платити треба повсякчас,
Хоч золота й не знайдеш в позолоті.
Хотіла б я тебе застерегти,
Утримати від необачних кроків,
Та знаю, що все марно, бо вже ти
Летиш у прірву в пристрасті високій…
22.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2017
автор: Ніла Волкова