Так довго тебе, я так довго тебе прошукала.
Ревіла над небом, під морем тебе я гукала.
Із зірваних крил до зірок я драбинку стелила,
І Бога тебе дарувати мені все молила.
А ми зустрічались, о, скільки ми вже зустрічались!
Дивилися в вічі і поглядом ми обнімались.
Все просто. Занадто... А нам... Би казок й перепони.
А щастя - це просто :кімната на двох і розмови.
А щастя - торкнутись тебе знову, знову, і знову...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2017
автор: Відочка Вансель