Як же вона грає, як майстерно вона грає - думав він милуючись її легким, майже невагомим силуетом - Справжній віртуоз, але такій грі не можна просто навчитися потрібен талант, то вроджене. Влаштувати такий концерт на живо, без жодних спецефектів, так просто і геніально.
А були часи коли він навіть не знав про її існування, але яке то було життя...
Сидячи в м'якому кріслі чоловік ніби тонув у тих, як йому здавалась, майже неземних звуках. Вони проникали у підсвідомість заполоняли її, лишаючи назавжди там свої сліди.
І звідкіля тільки у неї сили беруться, з чого черпає своє натхнення? Щоб ось так без антракту, вже майже дві години! - захоплено міркував він - Але як же вона грає! Як неперевершено вона грає! На моїх нервах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2017
автор: Ірин Ка