Основи поетики. Цезура та клаузула.


 
       Віршована  мова  багата  на  різні  паузи,  що  підсилюють  ритм  і  увиразнюють  зміст.  Крім  міжслівних  та  логічних  (на  розділових  знаках  і  між  синтагмами),  властивих  і  прозовій  мові,  тут  є  ще  прикінцеві  (паузи  між  рядками),  емоційні  (зупинки  для  підкреслення  якогось  слова  при  виразному  читанні)  та  цезура.
       Цезура  (лат.  caesura  —  розтин,  розріз,  поділ)  —  пауза  в  середині  рядка,  що  поділяє  його  на  дві  частини  (піввірші).  Цезура  має  ритмотворче  значення  —  вона  підсилює,  підкреслює  ритм  і  смислове  —  виділяє  найважливіші  слова,  увиразнює  висловлену  думку.  За  своєю  тривалістю  цезура  трохи  коротша  за  міжрядкову  паузу.
       Найчастіше  цезура  з’являється  в  багатостопних  рядках.  Вона  може  бути  постійною,  якщо  стоїть  у  всіх  рядках  на  одному  й  тому  ж  місці;  рухомою,  якщо  вона  є  в  кожному  рядку,  але  в  різних  місцях;  періодичною,  якщо  ритмічно  з’являється  через  рядок  або  два.
       Клаузула  (лат.  clausula  —  закінчення)  —  заключна  частина  віршового  рядка,  починаючи  з  останнього  наголошеного  складу.  Співзвучні  клаузули  утворюють  риму.  
       Залежно  від  місця  наголосу  розрізняють  клаузули  (як  і  рими):
—  окситонні  (чоловічі)  —  з  наголосом  на  останньому  складі.  Кінець  рядка  звучить  твердо,  уривчасто.
Наприклад:
Лине  кроків  дзвíн  —  перегуки  мíн»
(Володимир  Сосюра);
—  парокситонні  (жіночі)  —  з  наголосом  на  передостанньому  складі.  Кінець  рядка  звучить  м’якше,  тепліше.
Наприклад:
Женою-трудівницею  на  полі  —
із  піснею  про  волю  у  неволі.
(Максим  Рильський);
—  дактилічні  —  з  наголосом  на  третьому  від  кінця  складі.  Кінець  рядка  звучить  плавно,  лагідно,  іноді  тужливо.
Наприклад:
Рученьки  терпнуть,  злипаються  вíченьки...
З  раннього  ранку  до  пізньої  нíченьки
(Павло  Грабовський);
—  гіпердактилічні  —  з  наголосом  на  четвертому  від  кінця  складі.  Така  рима  часто  сприймає  додатковий  наголос  на  останньому  складі  і  тому  звучить  ,  як  чоловіча.
Наприклад:
Як  була  я  молодою  преподÙбницею,  —
повісила  фартушину  над  вікÙнницею.
(Тарас  Шевченко).
       Звісно,  якоїсь  певної  інтонації  рими  (і  клаузули)  створити  самостійно  не  можуть  —  вони  лише  увиразнюють,  посилюють  основну  авторську  інтонацію.
       Джерело:  http://ukrart.lviv.ua/rumu2.php  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2017
автор: Теоретик