Ви світились, Ви іскрились,
Повінь рвала береги,
Ця усмішка розтопила б
І каміння, і сніги.
Я замилувався Вами,
Хоч на це не маю прав,
Бо Ваш янгол телеграми
Не мені, звичайно, слав.
Відірвать не можу зору,
Цей вогонь – понад усе,
Бо мене, як човен в морі,
Підхопило – і несе…
Не попутний, знаю, вітер,
Недалеко й до біди…
Я б усіх красунь на світі
У той човен посадив.
Щоб надією не марить,
Коли осінь на порі,
Щоби пристрасть не зривала
Ні сердець, ані голів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2017
автор: stawitscky