Так часто в небі я мандрую уві сні,
Чому стомилася ходити по землі?
Чому так жадібно ловлю небесне світло? -
Його проміння гріє лагідно й привітно…
Я прагнула пізнати ширше білий світ,
Хотіла мандрувати і на схилі літ,
Розбились хвилі мрії об тверді пороги,
Тепер щодня прошу у Бога допомоги…
Люблю вечірні зорі - затишно вночі,
Мені дарує небо чарівні ключі,
Раніш любила літні росяні світанки,
І сонце радо зустрічала спозаранку…
Тепер для мене храм святий на небесах,
Життя і смерть давно лежать на терезах,
Щодня кладу маленькі гирі чудодійні,
Щоб переважило життя в жорстокій бійні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742630
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.07.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО