Ірина Вовк. "ГОРИЗОНТ ХУФУ" (драма) . ВІЗІЯ V "Поля Іалу"

[i][b]("Злетівши  у  Небо,  Ра-Ату́м*  82  продовжував    
т  в  о  р  и  т  и    світ,  бо  сотворене  було  ще  не  все.  
Він  промовив  таємне:

--    Упокоється  Поле  Велике!

І  вийшли  Поля  Упокою  --    Загробнеє  Царство.

--    І  будуть  для  мене  рости  очерети  між  трав  соковитих!  --  і  вийшли  Поля    Очерету.*83  

--    Сотворю  я  тутечки  речі  для  піль  всеможливі,  
--  і    с  у  м  е  р  к  и    вийшли.
 
--    Хай  змії  і  всі  вороги  споглядають  творіння,  бо  хоч  я  віддаляюсь  невпинно,  усе  ж      в  о  з  с  і  я  ю      над      ними".
 (Фрагмент  ієрогліфів  "Книги  Корови")*84    [/b]
[/i]
[i]"Поля    Іалу"    з    видом    Нічного    Нілу,    оточені    "З  а  х  і  д  н  и  м"    гірським    краєвидом.
Ось    перший    Нільський      "п  о  р  і  г"      --    Ворота    в    Дуа́т*85      --    у    фіолетово-голубо-рожевих    сумерках.    Тут    зійшлися      дві    барки    (денна    і    нічна)    Ра  -  Атума.    Денна    --    осяяна    жовтогарячими    відтінками      с  о  н  ц  я    в    з  е  н  і  т  і,  нічна,    відповідно,  пригашена    багряним    відсвітом    З  а  х  о  д  у.
На      З  а  х  і  д  н  і  й      стороні    барку    Ра      виглядає  о  д  в  і  ч  н  а    С  т  о  р  о  ж  а        
Д  у  а  т  у,    сотворена    ним    же:    бог     Розуму  -  Сіа,    Гірські    Павіани;    персоніфіковані    Уреї  -  Сонячні    Ока    та    Змії,    за    йменнями    "Сторож    Пустелі",  "Той,    хто    світить    для    Ра",    "Той,    чиє    Око    спалює  ..."*86  
Під    урочисті    піснеспіви    Гірських    Павіанів,    Ра  -  Атум     покидає    барку    денного    Нілу  -  "Мандже́т"    і    переходить    у    барку    Нілу    нічного    -    "Месекте́т".    Вона    вестиме    Ра  -  Атума    "Полями    Іалу").
[/i]
[b]Хор    Гірських    павіанів:[/b]

"Хвала    тобі,    боже    богів,    Ра  -  Атуме,
що    нас    сотворив    ти.
Вітаєм    тебе    у    Ладді    Віковічній,
зі    світла    у    тінь    приходящій.
Кинь    Око    своє    на    пустелю,*87  
дихни    --    й    відгукнеться!
До    тебе    прилинуть    усі,
чиє    тіло    в    пеле́нах".*88  

[i](На    цей    раз    спів    набуває    особливого    звучання.    У    Ладді    Вічності     поруч    Ра    перепливла    в    Нічний    Ніл    і    душа    "Ка"    фараона    Хуфу.  Перепливла,    аби    відкрилися    для    неї    запашні    та    затишні  "Поля    Іалу",    а    душа    "Ка"  поєдналася    з    душею    "Ба".  
Але    попереду    --    грізна    і    невмолима    С  т  о  р  о  ж  а    Д  у  а  т  у    та    єдиносправедливий    Суд    Озіріса.)  [/i]

[b]Бог  Розуму-Сі́а[/b]  
[i](до    змієголового  "Сторожа    Пустелі"):[/i]

--    "О,    Стороже    грізний    Пустелі,
отверзни    своє    Царство    для    Ра,
відкрий    Ворота    свої,
пребуваючому    на      Г  о  р  и  з  о  н  т  і".  

[b]"Сторож    Пустелі"    [/b]  [i]("відкриває"    Ворота    Дуату).[/i]    
[i](Барка  "Месекте́т"    минає    "поріг"    і    пливе    уздовж    полів    бога    урожаю    Не́прі    та    його    дружини    Непі́т.    Божественна    пара    на    відстані    вітає    прибульців.  Тіло    Непрі    увито    пшеничним    колоссям,    він    годує    померлих    в    Дуаті.    Його    епітет    --    "Той,    хто    живе    після    смерті".
               Із    пшеничних    піль    бога    Непрі    виходять    до    Нічної    Ладді    мумії    померлих    єгиптян,    і    Ра  -  Атум    посилає    їм    ж  и  в  о  т  в  о  р  я  щ  е        с  я  є  в  о      своїх    променів.    Серед      мумій    померлих    --    "Ка"    фараонів    Нармера,    Мини,    Джера,    Уаджи,    Аджиба,    Семерхета,    Каа,    Ранеба,    Сенда,    Джосера,    Сехемхета    та    Снофру.*89      Померлі    насолоджуються    присутністю    Сонця,  осяяні,    о  т  в  е  р  з  а  ю  т  ь      
 у  с  т  а  м  и)[/i].*90  

[b]Хор    "Ка"    померлих    фараонів:[/b]
"Слава    тобі,    Ра  -  Ату́ме,    восходим    до    тебе,
клонімося    низько    тобі    у    колоссях    Дуа́ту.
Утішені    серцем,    у    час,    як    тебе    споглядаєм.  

Нам    очі    --    відкрили    небачене,    з    серця  уста
промовляють.
Тобі,    Ра  -  Ату́ме,    возносим    молитву    успення.
Почуй    упокоєних    в    тінях,    повергни    печалі.
Діткни    наші    лиця,    нехай    опроміниться    врода,
Насититься    світлом    --    бо    далі    пітьма    сновидіння,
Допоки,    Промінний,    ти    знову    до    нас    не    прибудеш".

[b]Ра  -  Атум[/b]  [i](до    "Ка"    померлих    фараонів):[/i]

 "Утіштеся,    сильні,    в    жертовних    молитвах
у  с  п  і  н  н  я  !
Узлийте,    блаженні,    питво    у    Ріку
Подаяння  !
Не    будуть    погублені    душі,    де    Рен,    там    і    Ша́і.*91
Підносини    ваші    в    Дуаті    прийму    і    примножу.
Воістину    знаю,    Поля    вам    належать    по    праву,
Бо    хто    ж    би    мені    допоміг    у    борні    із    Апо́пом,
Що    з    ним    я    опівночі    в    Царстві    Підземнім
в  о  ю  ю  ..."*92

[i](Барка    "Месекте́т"    з    Ра  -  Атумом    і    "Ка"    фараона    Хуфу    підпливає    до    Воріт    "Владики    Часу  -    Озіріса".    Їх    охороняє    с  т  о  р  о  ж  а:  "Правдивий    Серцем"    і    "Сокровенний    Серцем",    а    також        два    У  р  е  ї  -  б  л  и  з  н  ю  к  и    з    іменами    
"Той,    хто    світить    для    Ра").
[/i]
[b]Сторожа    та    Уреї-близнюки  [/b][i]
(закликають  Ра-Атума)[/i]:

Прийди    до    нас,    Боже    Великий,
у    тайни    входящий!
Ти    перший    --      н  а          Г  о  р  и  з  о  н  т  і      --
скажи    заклинання,
Подумай    уголос    --    і    двері    таємні
п  р  о  ч  и  н  и  ш  !  

[b]Бог    Розуму-Сіа[/b]
[i](до    Сторожі    Воріт    "Владики    Часу")[/i]:

Це    Ра  -  Атум    і    його    Ка!

[b](вказуючи    на    "Ка"    фараона    Хуфу)[/b]:

Це    фараон    Ху́фу    і    його    Ка!

[b]Ра  -  Атум[/b][i](проголошує    заклинання)[/i]:

Х  а  й      с  п  о  г  л  я  д  а  є      п  р  и  с  у  т  н  і  с  т  ь
О  з  і  р  і  с  а      м  і  с  я  ч  н  и  й    "А  х"!  *93  

[i](Сторожа    "прочиняє"    Ворота    "Владики    Часу".    За    Ворітьми    в    ореолі    сліпучого    м  і  с  я  ч  н  о  г  о    с  я  й  в  а    персонажі    "Таємного  Суду  Озіріса"*94  у    Великій  Залі  "Чертозі  Двох    істин  *95    на    чолі    з    Озірісом    і    богинею    Істини    --    Маа́т.    
У  руках    Маа́т    несхибна,    правомірна    Вага    Істини.*96    Голови    всіх    Суддів    Великої    і    Малої    Еннеа́ди    прикрашає    "перо    Маат"    --    перо    Істини).[/i]

[b]Хор    богів    --    Суддів:  [/b]  
Хто    ти?    Промов    імена,    назовися  ...  

[b]"Ка"    фараона    Хуфу:[/b]
"Я    нижній    росток    від    папіруса.
Той,    хто    в    своїй    Оливі.
Я    --    Хуфу.

[b]Хор    богів    --    Суддів:[/b]
А    звідки    прибув    ти?

[b]"Ка"    фараона    Хуфу:[/b]
...  Прибув    я    із    міста,
де    Птах    у    верхах    пребуває,
воно    від    Оливи    на    пів-ніч  *97  ...

...  Я    чистий,    я    чистий,    я    чистий!
Моя    чистота    --    перед    вами  ...

[b]Хор    богів  --  Суддів[/b]:
Кому    возвістити    її?

[b]"Ка"    фараона    Хуфу[/b]:
...  Тому,    в    Кого    стелі    --    з    вогню,
Чиї    стіни    --    зі    змій    живих,
під    ногами    у    Кого    --    вода    тече  ...

[b]Хор    богів  --  Суддів:[/b]
Хто    це?

[b]"Ка"    фараона    Хуфу[/b]:
Озіріс,    в    устах    Ра  -  Атума!
Той,    Чиї    Ока  -  Уреї,    Владика    Двох    Істин!
[i](безпосередньо    до    Озіріса)[/i]
Я    знаю    Тебе    і    наймення    богів    Еннеа́ди,
я    прибув    до    Таємної    Зали    на    зустріч    з    Тобою,  

я    приніс    тобі    Істину    двічі,    і    серце    -    на    Вагах  -  
подаруй    мені    "Ба",    схорони,    пропусти    мене    далі,
у    гріхах    --    сповідаюся,    починаючи    словом
"я      ч  и  с  т  и  й"!*98
 
...  Я      не    притісняв    ближніх!

[i](Вага    Істини    перехиляється    в    бік    "пера    Істини",    що    свідчить
про    гріховність    Хуфу).[/i]*99  

[b]Богиня    Істини  --  Маат:[/b]
Маат    важить    більше!

[b]"Ка"    фараона    Хуф[/b]у:
...  Я    не    грабував    бідних!

[i](Вага    Істини    перехиляється    вдруге    в    бік    "пера    Істини",    що    знову    потверджує    гріховність    Хуфу).[/i]

[b]Богиня    Істини  --  Маат:[/b]
Маат    важить    більше!

[b]"Ка"    фараона    Хуфу:[/b]
...  Я    не    чинив    несправедливості    супроти    людей!

[i](Вага    Істини    втретє    перехиляється    в    бік    "пера    Істини",    що    остаточно    переконує    Суд    у    гріховності    Хуфу).[/i]

[b]Озіріс[/b]  [i](проголошує  Істину[/i]):

М  а  а  т      в  а  ж  и  т  ь      б  і  л  ь  ш  е  !

[i](Таємну    Залу    --    "Чертог    Двох    Істин"    стрясають    підземні     двигтіння.    Панорама    світла    у    Залі    щоразу    міниться:    то    спалахує    болісним,  ріжучим,    неймовірно    яскравим    блиском,  то    майже    зовсім    пригасає.    Врешті    западає    суцільна    темрява.    Наближається    п  і  в  н  і  ч.  Час    боротьби    з    Апопом).  [/i]

[b]Голос    бога    Розуму-Сіа[/b][i](з    темряви)[/i]:
Озовися,    Володарю    Жаху,    чиї    стіни  -  високі!
Твоє    ймення    --    зловісне,    а    дія    одна    --
п  о  г  у  б  и  т  и  !

[i](Простір    Дуату    і    Нічний    Ніл    наповнюється      ч  а  д  о  м      і    п  о  к  р  и  к  о  м      голодної    дикої      у  т  р  о  б  и.    Це    гігантський    змій    Апоп    нагадав    присутнім    про    себе.    Мить    --    і    течія    Нічного    Нілу    зникає    у    розчахнутій  зловіщій    пащі.
Всі    сили    світла,    всі    мешканці    Дуату    --    "Очеретяних    піль    Іалу"    об'єднуються    довкола    Ра,    супроти    змія    Апо́па.  На    устах    в    усіх    --    м  а  г  і  я      
б  о  ж  е  с  т  в  е  н  н  о  г  о      з  а  к  л  и  н  а  н  н  я.  В    руках    богів  -  змієборців    гостроконечні    списи;    близнюки    Уреї    -    Ока    Ра    озброєні    вбивчим    світлом    божественних    променів;    змій    Мехен  -  Та    впивається    в    тіло    Апопа    своїми    отруйними    сон-зубами).
[/i]
Хор    божественних    сил    Світла,  
усіх    мешканців    Дуату:

"Повстань,    Ра  -  Атуме,    у    святилищі    своїм!
Сильний    Ра    --
слабкі    вороги!
Високий    Ра    --
низькі    вороги!
Живий    Ра    --
мертві    вороги!
Ситий    Ра    --
голодні    вороги!
Напоєний    Ра    --
спраглі    вороги!
Вознісся    Ра    --
пали    вороги!
Допоки    є    Ра    --

не    живе    Апоп!
Згинь,    Апоп!
Пропади,    Апоп!"

[i](При    словах    м  а  г  і  ч  н  о  г  о    з  а  к  л  и  н  а  н  н  я,    що    смертельно    ранить    Апопа,    нічна    барка    Ра  -  Атума    "Месектет"    запливає    у    т  і  л  о      г  і  г  а  н  т  с  ь  к  о  г  о      
з  м  і  я      і,    пройшовши    через    його    утробу,    виходить    до    підніжжя      С  х  і  д  н  и  х      
г  і  р.    Потім    через  печеру,    що      проглядається    в    одній    з    гір,    Ладдя  Вічності    випливає    н  а      н  е  б  е  с  н  и  й    г  о  р  и  з  о  н  т.  Розкриваються    "Д  в  е  р  і        Г  о  р  и  з  о  н  т  у",    Ра    переможно    умивається    і    урочисто    переходить    у    д  е  н  н  у  Ладдю    --    "Манджет").[/i]

[b]Хор    мешканців    Дуату[/b][i](проводжає    Ладдю)[/i]:
"Пали    підлі    під    ножем    бога    Ра,
і    змій    ізригнув    води    Нілу!
Мир    тобі,    Володарю    Життя,
пливи    з    миром  ..."

[i](У    хорі      Мешканців    Дуату      не    чути    голосу      душі    "Ка"    фараона    Хуфу.      Поля    Упокою    не    для    неї.    Змій    Апоп    потягнув    її    у  безодню,    у    нетрі    під    назвою      
"А  м  д  у  а  т".*100  Але    про    це    мешканцям  Дуату    не    відомо).

[/i]

[i]82  Ра  -  Атум  --  до  всіх  його  епітетів  і  ознак  додається  епітет  "Досконалий".
Крім  функції  деміурга  виступає  як  втілення  вечірнього  Сонця  (Сонця  на  Заході).    Поступово  зливається  з  культом  Ра.  Зображався    у    вигляді  людини  і  зооморфних    іпостасях    --    скарабея,  змія,  мавпи  і  іхневмона  (мангуста).  Священні  тварини:    іхневмон,  чорний  бик  Мневіс  і  отруйна  многоніжка  Сепа.

83  Поля  Очерету  --  те  ж,  що  і  "Поля  Іалу  (Іару)".  Це  --  "оазис"  в  Дуаті,  куди    покійний  потрапляє  після  оправдання  на  "Страшному"  Суді  Озіріса.

84  "Книга    Корови"  --  тексти,  висічені  в  поховальних  камерах  гробівців  фараонів    Сеті  І  і  Рамзеса  ІІ  (ХІХ    династія).  Їх  умовно  назвали  "Книгою  Корови",  бо  надписи    супроводжувались  зображеннями  Небесної  Корови.

85  Дуат  --  те  ж,  що  і  "Поля  Очерету".  Проте  місцезнаходження  "Дуату"  трактується    по-різному.  Потойбічний  світ  Додинастійного  періоду  уявлявся  єгиптянам  Зоряним    Небом.  У  Древньому  царстві  --  він  локалізувався  у  східній  частині  неба,  де  "воскресає"  Сонце  і  фараон.  Пізніше  формується  уявлення  про  підземний  Дуат  на    західному  горизонті,  де  ховається  "померле"  Сонце.

86  в  описі  "Дуату"  або  "Піль  Очерету"  використано  автентичні  тексти  назви  та    імена  міфології  Стародавнього  Єгипту,  взяті  з  т.зв.  "Книги  Дня  і  Ночі",  "Книги  Воріт",  "Книги  про  те,  що  в  Дуаті"  ("Амдуат")  та  інших.
 
87  вхід  у  Дуат  асоціювався  з  уявленнях  єгиптян  із  "мертвою    зоною"  --  пустелею  на    західному  березі  Нілу,  яку  переходять  душі  покійних,  перед  зустріччю  з  Озірісом.

88  Ідеться  про  обряд  бальзамування  і  виготовлення  мумій.  "Я  осяваю  пустелю,  я    укриваю  всіх,  хто  перебуває  у  ній.  Я  укриваю  вас  від  тих,  хто  живе  на  землі.  Я    обволік  у  пелени  тих,  хто  помер".  (Ра-Атум  про  померлих,  фрагмент  автентичного    тексту).

89  тут  перечислюються  імена  померлих  фараонів  Додинастійного  періоду
(до  3000р.  до  н.е.),  Ранньодинастійного  періоду  (3000р.  до  н.е.-  2770р.  до    н.е.,    2770р.  до  н.е.  -  2640р.  до  н.е.)  і  Древнього  Царства  (2640р.  до  н.е  -  2551р.  до  н.е.)    до  дат  царювання  фараона  Хуфу  (Хеопса).

90  обряд  "отверзання  уст"  --  складова  багатоступеневого  поховального  обряду    Древнього  Єгипту.  Символізує  візит  бога-сина  Гора  до  Озіріса  і  воскресіння    великого  бога  після  того,  як  Гор  дає  батькові  проковтнути  своє  Око("Око  Уаджет").    Жрець  у  масці  сокола-Гора  --  торкнеться  "чудодійним"  посохом  уст  обличчя,    висіченого  на  дерев'яному  саркофазі,і  тим  самим  символічно  дасть  проковтнути    покійному  безсмертне  "Око".Так  до  покійного  повернеться  життєва  сила  "Ба".

91  Шаі  --  "Доля".  Напочатку  --  бог  доброї  долі,  удачі  і  достатку,  близький  до
богині  Рененутет.  Пізніше,  "доленосний"  бог  --  покровитель  і  хоронитель  людини.    Шаі  і  Рененутет  пов'язані  з  культом  Потойбіччя.

92  Північ  --  час  страшної  щодобової  сутички  Ра  з  його  віковічним  ворогом,  змієм    Апопом.  За  єгипетським  відліком  часу,  північ  відповідала  останній  годині  перед    сходом  Сонця.  У  цій  кривавій  битві  довкола  Ра  об'єднується  увесь  "доброчесний"    божественний  пантеон  Єгипту.

93  "ах"  --  "сіяння".  Імовірно,  міфологія  посмертної  іпостасі  людини  "ах"  пов'язана  з    богом  Місяця  "Аа́х"  ("Аах"  дослівно  "Місяць").  "Ах"  зображався  у  вигляді  "чубатого"    ібіса.  Вірування  і  обряди,  пов'язані  з  душею  -  "ах",  практично  не  досліджені.  В    пізній  період  Місяць-"Аах"  ототожнювався  з  Озірісом  (Озіріс  -  Аах).  Можливо,  тут  і    криється  таємниця  мумії  -  "ах":покійний,  подібно    Озірісу",  воскресає  в  Нічному
Небі  при  Світлі  Місяця.
 
94  персонажами  Таємного  Суду  Озіріса  вважалися  боги  Великої  та  Малої  Еннеа́д.    Крім  знайомої  "Великої    Дев'ятки"  сюди  ще  входили  Гор,  Хатхор,  Ху  (Воля)  і  Сіа    (Розум).  До  Малої  Еннеади  належали  42  боги  міст  і  номів  Єгипту.

95  "Великий  Чертог  Двох  істин  "(дослівно  "обох  Маат").  Назва  пов'язана  з  тим,  що    померлий  повинен  був  двічі  доказати  свою  "правоту"  --  перед  Великою  і  Малою    Еннеадами.  Тому  існують  канонічні  дві  "Сповіді  заперечення":  одна  -  для  Великої,    друга  -  для  Малої  Еннеади.

96  "Вага  Істини"  --  незмінний  атрибут  Суду  Озіріса,  "Рука  Правосуддя",  що    присутня  в  усіх  міфологіях  цивілізацій  Стародавнього  Світу."Зважування"  серця    покійного  відбувалося  так:  на  одну  чашу  клалося  серце,  на  іншу  -  перо  богині    Маат.  Якщо  стрілка  Ваг  відхилялася,  покійник  вважався  грішним.  Якщо  чаші  Ваг    були  врівноважені,  покійник  вважався  оправданим.

97  тут  ідеться  про  міфологічне  окреслення  простору:  північ  Єгипту  --  край
пустелі  і  Потойбіччя,  південь  Єгипту  --  край  олюднення  і  перебування  живородних    божих  сил.

98  тут  ідеться  про  т.зв.  "Сповідь  заперечення",  що  промовлялася  з  метою  очищення    перед  Великою  Еннеадою  богів.  Вона  закінчувалася  словами:  "я  чистий,  я  чистий,    я  чистий!"

99  "Вага  Істини"  на  Суді  Озіріса  завжди  була  своєрідним  "детектором  брехні"  і    "карала"  грішника  втратою  рівноваги  обох  чаш.

100  "Амдуат"  --  місце  для  покарання  грішних  душ,  протилежне  "Дуатові".
Коли  на  Суді  Озіріса,  "серце"  покійного  виказувало  свою  гріховність,  тіло  покійного    (його  мумію)  пожирало  чудище  Амт,  і  душа  його  була  приречена  на  постійне    поневіряння  в  Амдуаті,  бо  тепер  крилата  душа  "Ба"  не  могла  вселитися  у    мумійоване  тіло  "Сах".  Ім'я-"рен"  такого  грішника  щезало  безслідно.[/i]

Далі  буде:  [b]ВІЗІЯ  VІ  "КРИВАВИЙ  НІЛ"[/b]

З  авторського  циклу  [[i]b]"Міфологія  Стародавнього  Сходу/уклала  Ірина  Вовк".  -  Львів:Логос,2013.[/b][/i]

(Увійшло  в  двотомник  "Сонцетони".  Тон  ІІ  -  Драматичний.  -  Львів:Сполом,2016)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742379
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 17.07.2017
автор: Сіроманка