"Гостра самотність є невиліковна…"

Гостра  самотність  є  невиліковна,
навіть  якщо  ти  сьогодні  не  сам.
Жаб`ячу  шкіру  покине  царівна,-
втім  не  поверне  довіри  казкам.

Світе,  sweet  світе,  на  курячих  лапах,
дай-но  напитись  живої  води,
дай-но  в  твоїх  бліндажах  та  окопах
не  загубити  хоча  би  сліди.

Ми  –  лиш  пісочні  дробинки  в  пустелі,
з  краплями  моря  в  розлуці  навік.
Хочу  і  можу  –  ці  дві  паралелі
не  перетнуться  без  бруку  в  крові.

Втім  і  надалі  злітає  Івасик,
хоч  над  собою,  під  дулом  рушниць,
бо  під  ногами  –  дозріли  фугаси,
й  мінні  поля  не  заманять  жар-птиць.

Мов  на  світанку  невипиті  кави
душі  хололи,позбавлені  тіл,
надто  дитячих  –  як  без  балаклави,
хрещених  хрестиком  через  приціл.



                                                                                                     12.06.16

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742141
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2017
автор: Тарас Яресько