Гукає вечір вже до дому ніч,
Усипав зорями всі небеса.
І виглядає чорну нічку сич
Розсипалася травами роса.
Спустився місяць, зазира в вікно.
Немов питає: «І чого не спиться?!»
Я намагаюся та все одно
Півночі буду в ліжку ще крутиться…
Ну що скажіть вже за натура в мене?!
Лягла і спи! Та дзуськи! Сон не йде!
А в голові як марево шалене
Думок всіляких цілий рій гуде.
Де в голові та кнопка?! Як їх вимкнуть?!
Я мрію просто виспатись давно.
Хай хоч на час якийсь вони всі зникнуть,
Й накриє сну блаженне полотно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2017
автор: Наталка Долинська