я знаю як важко я знаю як страшно
особливо коли ти самотній весляр
по хвилях по муках пливеш так поважно
Додому пливеш
Ідеш спати в футляр
Боїшся всього як те сонце в морози
Зігріти боїться хоча б одним променем
А потім в кімнаті оцій як ті грози
В мені озиваєшся болем і спомином
Кричиш у мені. Не даєш мені спати
Замість тебе сильніше обіймаю подушку
Любов більш не буде казку наніч читати
Ти щось говорив про якусь Попелюшку?
Чи знаєш як страшно чи знаєш як гірко
Коли у футлярі місце лиш на одного
Здається я бачу тебе моя зірко
Коли озирнусь
Вже немає Нікого
слова всі як вата хоч муза прихильна
І часто диктує відверті слова
Любов це всього лише опера мильна
Героїня в ній є
А героя нема
Пливу я морями давно без весла
Чи зможу одна відстань всю подолати
Любов захопила. Кудись занесла
Поцілувала у лоб як та мати
А я заридала. Самотньо і гірко
Я виглядаю тебе моя зірко
Весла вже не маю та ще тут тримаюсь
Обіцяю
знайду
Я тебе дочекаюсь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2017
автор: Sindicate