Чому, ми всі живемо так?
Бо кожен украсти мастак,
А що, хіба це неправда,
Спокуса, ще та зараза.
Ну хай, кажуть він не краде,
Погано лежить, то знайде,
Вооно мо» йому й не треба,
Хоча, аж там на край неба.
Нехай, додому згодиться,
На Бога потім скаржиться,
Чому й за що негаразди,
Бо є забагато вади.
Не можуть жити без неї,
Тож хтять кращі привілеї,
Душа підкорена зраді,
Шикують, багатству раді.
Та вразі колись прийдеться,
Як кажуть, тоді ікнеться,
Та час розплат, знаю прийде,
Рахунки, Бог з нами зведе.
Не тільки за це, за заздрість,
Всі знають, за гордовитість,
Звичайно за неповагу,
Завжди за непослух Богу.
А заповіді…як же всі?
Чи люди самі мудреці?
Під себе, кожен тлумачить,
Рукою махне- Вибачить!
Напевно, ні, не буде так,
Всевишній пришле тобі знак,
Відбудеш кару за гріхи,
ШкодА прийдеться. Бо шляхи,
Не ті, знаходимо в житті,
І вже - каємось на хресті,
На жаль це, запізно буває,
Не всім, мабуть Бог прощає.
05.07 2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2017
автор: Ніна Незламна