У вогонь

Букви  вимальовуються  на  папері,
щоб  їх  нещадно  викреслював,
нищив  папір  образністю
й  струшував  усе  пандорове  гадство  свідомості
за  межі  блокнота
у  вогонь,
у  вогонь.
Отак:  ловлю  ручкою
за  хвіст  химер
і  намертво  прибиваю  до  ґраток
вогненних  сторінок.
І  хоч  кажуть,  що  рукописи  не  горять,
мені  однаково,
бо  ж  усі  мої  химери  справжні:
згорають  через  мене
і  в  голодний  світ.
Ось,  наприклад,  автобус,
що  в  кайданах  Тома  Йорка,
вдавив  газ  у  підлогу
назустріч  армійському  поїздові
й  розлітається  на  друзки,
устеливши  колію
звуком  стройових  кроків.
Й  під  колійним  пилом,
немов  стара  фотографія,
чорніє  "Karma  Police"
і  лиш  полум'я
ковтає  залізницю.
А  над  мурашником  душевних  калік,
на  чорному  склі  самсари,
я  згорблений,
захоплено
білим  кольором  скидаю
усе  кисло-солодке,
чим  переповнюються  лімфовузли:
усе  смішне  й  трагічне,
що  суцільно  сплелось
у  Гордієвій  вузол
життя.
І  ось  проривається
десь  із  хворого  світу,
з-під  гарячих  самсарових  сторінок,
наче  цівка  крові
на  жовтому  смайлі,
розуміння  того,
що  життя  —  це  жарт,
котрий  скидає  тебе  з  багатоповерхівки
прямо  на  асфальт  міста,
що  не  боїться  тебе;
що  стрілка  годинника
крокує  до  години,
коли  ядерні  боєголовки  зітруть  наш  світ  на  попіл
і  лиш  Школяр
залишиться  найрозумнішим  генератором
на  купці  золи  —
воно  підіймається  вверх:
лоскоче  живіт,
по  вені,  по  вені,
по  шиї
виривається  в  лякливий  світ
безумним
"Ха-ха"
і  вицвітає
у  вогні.
Мамо,  пробач  мене,
що  вкотре  сміюсь,
немов  Будда.
Мамо,  пробач  мене,
що  більш  не  згадую  тебе,
як  просинаюсь  серед  ночі.
Мамо,  пробач  мене,
що  вкотре  згадую  тебе  у  віршах
і  так  часто  забуваю  в  житті.
Хоча,  вам  давно  пора  зрозуміти,
що  ті  усі  мої  химери  —
це  і  є  я,
справжній:
танцюю  на  голках,
танцюю  на  кістках,
отак  над  сторінками
із  білою  ручкою
в  долоні
і  у  вогні,
і  у  вогні.
У  вогні  зникають
усі  химери,
з  котрими  засинав
і  прокидався  іще  мертвими  світанками,
догорайте  ж,
бо  скоро  розпалю
новий  вогонь.
А  як  догорить,
згребу  попіл
та  пущу  за  вітром,
бо  це  так  характерно
для  письменника
слова  пускати  на  вітер.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740141
Рубрика: Верлібр
дата надходження 01.07.2017
автор: Лажневський