[i]...Вже кілька днів підряд Україною проноситься страшний буревій - громи і блискавиці такі, яких не чули і не знали люди протягом десятиліть...Є смертельні випадки. Отож, коли на вулиці негода - митці Слова начаровують Сонце словами...Хочу ПОГІДНОГО, не пекучого, СОНЦЯ...Сонця, що дає ЖИТТЯ. І нехай збудеться моє бажання!!![/i]
Принеси мені Сонця
у широких своїх зіницях –
щоб пекуче проміння
розтопило колючий сніг.
Щоб могла я тоді власноруч
того сонця напиться,
щоб позаздрить мені
найщасливіший світу міг.
Принеси мені суму.
Невтішного людського горя,
сиву прірву безсонь,
і надій невловимі рої...
Принеси мені мить,
коли тільки серця говорять –
і не бійся віддать
недодумані думи свої.
Дай мені сили
з тобою помірятись в герці,
щоб за всяку ціну
неодмінно виграти бій –
і знеможено впасти
на твоє переможене серце,
і зігріти його...
Принеси ж мені Сонця мерщій!
[i]З раннього
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом,2013)
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740061
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2017
автор: Сіроманка