Седая крепость с узкими бойницами -
гранитный череп рыцарской поры.
Здесь феодалы с бронзовыми лицами
взирали на окрестные боры.
Она стоит, изъеденная язвами
раскопов и разрытых тайников,
иссеченная бурями и ядрами,
избитая таранным кулаком.
Монгольских стрел крутая траектория,
печальной кобзы горькая струна.
Мечи и шлемы – ладно, пусть – история.
А пулями пробитая стена, -
Чей сон, чей сын отстреливался, падал?
Чья кровь текла по этим вот камням?
Лишь ивы шелестящим водопадом
в печальных «думах»* прошлое хранят.
Цветет спорыш, и мак сияет алый,
и пчелка собирает мед с цветка.
А сколько юных жизней оборвалось
на каждой этой пяди за века!
Тот славен был, а тот лежит забытый.
Цвети, земля Отчизны, смерть поправ!
И видно, в этом, подвигом добытый,
квадратный корень всех цветов и трав.
*дума – (укр) – баллада о героических личностях или событиях
Л.В. Костенко. Над берегами вічної ріки/ поезії -К: Радянський письменик, 1977
Стара фортеця з кОсими бійницями –
камінний череп рицарських часів –
тут феодали з бронзовими лицями
жили, укриті шкурою лісів.
Вона стоїть, розкопками роз’ятрена,
уся в провалах потаємних брам,
дощами змита, викришена ядрами,
не раз, не два узята на таран.
Монгольських стріл розлога траекторія,
сумної кобзи болісна струна,
мечі, шоломи, - добре, це історія.
А ця побита кулями стіна,-
Чий сон, чий син одстрілювався, падав?
Чиє життя урвалось – і нема!
І тільки верб зеленим водоспадом
стара фортеця пам’ять обніма.
Цвіте спориш. І квіти пурпурові.
Ідуть віки. Бджола збирає мед.
О, скільки тут було пролито крові
за всі віки на кожен міліметр!
Хто славен був, хто, може, і забутий.
Земля Вітчизни, квітни і живи!
І ось він в чому, подвигом добутий
квадратний корінь квітів і трави.
Фотография автора: http://video.mail.ru/mail/ushyury/708/979.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73982
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 13.05.2008
автор: MiShura