Ті поля, що квітчалися маками,
Що пелюстя губили зіжмакане,
Заціловую в маківки сонечком,
Як матуся синочка, чи донечку.
Я озера, що вкрилися ряскою,
Що банують самотньо за ласкою,
То лускою лоскочу, то перами,
І самій аж до кумкання зелено.
Благовійно верхів’я колишу
Вітерцем у погордливих вишень.
Ті пручаються листям: «Тихіше…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2017
автор: Оксана Дністран