Ой, у полі квіти
повертаються до сонця,
бо вони мають очі,
а ми хіба сліпі,
щоб марити вдень і вночі.
Ой, у полі зелену травицю
колише вітерець,
він їй шепоче
про свободи вінець.
Ой поле, солодкої дрімоти,
пісеньки нашіптує
дощової пригоди.
Ой поле, думаєш свою думу,
знаєш багато
козацького суму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739541
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.06.2017
автор: Svitlana_Belyakova