Сонет

Сонет  (італ.  sonetto,  змен.  від  лат.  sonus  —  звук)  —  чотирнадцятирядковий  вірш,  написаний  п'яти-  або  шестистопним  ямбом,  який  складається  з  двох  катренів  і  двох  терцетів  чи  терцин.  Перший  катрен  називається  строфою,  а  другий  —  антистрофою.  У  строфі  жіноча  рима  чергується  з  чоловічою,  а  в  антистрофі  —  навпаки.  У  катренах  обов'язкове  чергування  чоловічих  рим  з  жіночими,  рими  мають  бути  дзвінкими.  У  першій  строфі  визначається  тема,  у  другій  пояснюється,  у  третій  вирішується  проблема,  а  в  останній  робиться  висновок.
Сонет  виник  у  ХIIІ  ст.,  першим  поетом-сонетистом  був  Джакомо  да  Лентіні.  Сонети  писали  Данте,  Петрарка,  Шекспір,  Метлинський,  Франко,  Драй-Хмара,  Зеров,  Рильський,  Юрій  Клен,  Павличко,  Ліна  Костенко  та  інші.
Сонет  M.  Рильського  "Людськість",  присвячений  П.  Тичині:
Червонобоким  яблуком  округлим  Скотився  день,  доспілий  і  тяжкий,  І  ніч  повільним  помахом  руки  Широкі  тіні  пише  вуглем.
Солодкою  стрілою  пізній  цвіт,  Скрадаючися,  приморозок  ранить.  Дзвенить  земля,  як  кований  копит.  Зима  прийде  —  і  серце  не  обманить.
Все  буде  так,  як  писано  в  книжках:  Зірчастий  сніг,  легкий  на  вітах  іній  І  голоси  самотні  у  полях.
Та  и  по  снігах,  метелицях  поплине,  Як  у  дзвінких,  незміряних  морях,  Невірний  човен  вірної  людини.
Талановиті  поети  вносили  свої  зміни  до  канону.  Так,  "англійський"  ("Шекспірів")  сонет  має  три  катрени  з  неоднаковими  римами  і  заключний  дистих:  АБАБ  ВГВГ  ДДЦД  ЕЕ.
Сучгюш  літературознавці  говорять  про  сонет  як  про  ліричний  жанр  —  сонети  елегійні,  любовні,  еротичні,  медитативні,  пейзажні,  релігійно-містичні  тощо.
В  українській  поезії  є  неримований  (білий)  сонет.  Авторами  білих  сонетів  є  І.  Франко,  Д.  Павличко.
Сонети  написані  4-стоповим  ямбом,  називають  сонатино.  Сонетино  зустрічається  в  поезії  І.  Світличного,  І.  Калинця.
Гнучка  форма  сонета  постійно  оновлюється,  поети  розширюють  його  можливості,  з'являються  різні  форми  цієї  строфи.
Хвостатий  сонет  —  це  сонет  з  кодою  (італ.  coda  —  хвіст),  тобто  з  одним  або  кількома  зайвими  віршами.
Сонетеса  —  сатиричний,  пародійний  або  бурлесковий  хвостатий  сонет.
Фігурний  сонет  —  утворює  візуальне  зображення.
Безголовий  сонет  —  це  сонет  без  одного  катрена.  Такий  сонет  є  в  "Енеїді"  І.  Котляревського:
Були  і  тії  там  панянки,
Що  наряджались  напоказ,
Мандрьохи,  хльорки  і  діпнянки,
Що  продають  себе  на  час.
Сі  в  сірш'  і  в  смолі  кипіли
За  те,  що  жирно  дуже  їли,
І  що  не  страшив  їх  і  піст,
Що  все  прикушували  губи
І  скалили  біленькі  зуби,
І  дуже  волочили  хвіст.
Половинний  або  піввірш  (катрен  +  терцет).
Брахісонет  —  кожен  вірш  складається  з  одно-,  двоскладового  слова.  Перевернутий  —  спочатку  терцети,  а  після  них  —  катрени.  Кульгавий  сонет  —  один  рядок  довший  або  коротший  за  інші.  Сонет-луна  —  це  сонет,  у  кожнім  вірші  якого  останнє  слово  є  луною  до  передостаннього.
Ув'язнений  сонет  —  останнє  слово  рядка  повторюється  на  початку  наступного.
Подвійний  сонет  —  чотири  катрени  і  чотири  терцини  при  двох  римах.
Є  сонети  запитань  і  відповідей.  Один  автор  пише  сонет  із  запитань,  а  другий  —  з  відповідей,  сонети-акровірші  (початкові  літери  кожного  рядка  утворюють  певну  назву),  сонети-байки  (повчально-гумористичні  або  сатиричні,  твори  з  алегоричним  змістом),  сонети-діалоги  (сонети  у  формі  діалогу  між  ліричними  героями),  паліндромні  сонети  —  абцедарії  (рядки  починаються  з  літер  в  алфавітному  порядку).
Вінок  сонетів  —  складається  з  п'ятнадцяти  сонетів.  Останній  —  магістрал  (магістральний)  утворюється  з  перших  рядків  14  сонетів.  Кожен  наступний  сонет  починається  останнім  рядком  попереднього.  Магістрал  може  йти  першим.  А.  Ткаченко  цю  форму  сонета  називає  букетом  сонетів.
Онєгінська  строфа.  Вона  створена  О.  Пушкіним.  Складається  з  14  рядків  чотиристопового  ямба.  Перші  чотири  рядки  римуються  перехресно,  наступні  чотири  —  паралельно,  наступні  чотири  —  кільцево  і  останні  два  —  паралельно:  АБАБ  ВВГГ  ДЕЕД  ЄЄ.  її  використовували  Лермонтов,  Волошин,  П.  Куліш.
Джерело:  http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2017
автор: arleya