[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19424408_310688672716920_6743670257856090146_n.png?oh=00451d9606410dc215fb1e5d7a4e585d&oe=59D28F29[/img]
Байдужі штампи у сірий колір
Фарбують неба ясну блакить.
Допоки Бог, чи Диявол спить,
Дрімає Янгол на видноколі.
Гріхи на пальцях не полічити, -
Звисають низки і немалі.
Одколи розум спішить спочити, -
Блукає Мудрість десь по Землі.
Блукає змучена і розбита,
Зависла тінню на ліхтарі.
Якщо не сплатить (комусь там?..) мито,
Так і залишиться угорі.
Летить метелик на світло знову
Гукає Мудрість йому:"Спинись"...
Та хто й коли опирався зову,
Хіба що дехто, хіба колись?
Байдужі штампи й стереотипи:
Початок, певно, однак кінець?..
Палають душі, як смолоскипи, -
Зусилля Мудрості - нанівець.
Згорим? - летімо! За мить - у попіл...
А може й маєм одну лиш мить?
Чаклує Фрея в порфирі Локі,
Допоки хтось там і досі спить.
11.06.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739239
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.06.2017
автор: Ліна Ланська