Господи! Прости мені за вчинки,
Ті, що погані я робив.
Хоч на Землі нема й билинки,
Щоб без гріха роки прожив.
Але тепер, коли вже старість
Стала господарем моїм,
Коли минула юність, радість,
Я знов пройшовсь життям своїм.
Щоправда, тільки не ногами
Й не на машині я пробіг,
А скрізь топтав уже думками
Кілометри життя доріг.
І все прожите викладаю,
Усе до капельки з душі.
І мов із книжечки читаю
І бачу промахи свої.
Та я не буду їх чіпати,
Не буду давне ворушить.
Тай і кому потрібно знати,
Що в моїх грудях десь лежить.
А за гріхи будем в отвіті
Перед Суддею в небесах,
Бо тільки Бог єдиний в світі,
Зважить усе на терезах.
А молодь, друзі, ми навчаймо,
Щоб оглядалися завжди.
Бо лишній раз не буде зайво,
Провірити свої стежки.
Тоді й гріхів стане поменьше,
А більше віри у собі.
І йти у старість буде легше,
Щасливим кроком по землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738875
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.06.2017
автор: Дашавський поет