Колись з тобою, хтів по дорозі йти,
По тій незнаній,нині вибрала ти,
Ми, як волошли, розбрелися в полі,
Напевно всупереч щасливій долі.
Кожен блукав у своєму озерці,
Наше кохання, зберігав у серці,
Сім`ї немає, коли скрипка грає,
Неначе душу, на шматочки крає.
Дома навпроти… є світло у вікні,
Якби ти знала… як холодно мені,
Не поспішай, знов закрити фіранки,
Дивлюсь на тебе…пишу,стріну ранки.
Несеш у душеньку тепло і світло,
Здаля кохати та це ж не грішно,
Чомусь мов вихор, пролетів між нами,
Давно пішли, ми різними стежками.
Онука бачу, укладаєш спати,
Таке життя, вмію мовчки кохати.
22.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2017
автор: Ніна Незламна