Нам не дають забути, що таке війна,
Нині приліз москаль, неначе сатана,
Оскаженілий, я не можу збагнути,
Ніхто не думав, що це можна утнути.
Кремлівський ( цар), повсяк час слави бажає,
У котрий раз ідіотизмом вражає,
У день коли розпочалася Вітчизняна,
Почав ( братів ) вбивати з самого рання.
Шизофренію, маразм, напевно має,
На інші землі, як дурень зазіхає,
І ми пригадуємо страшні події,
Як нападали гітлера лиходії.
Той сорок перший, де жахливі дні війни,
Коли в боях полягло людей мільйони,
Проти фашистів,тоді ішли пліч- о – пліч,
Перемогти змогли, тепер же в чому річ.
Чого прийшов і топчеш безкраї поля,
Адже віками, це наша рідна земля,
Чуєш, не смій, п*скудо і не надійся,
Поки не пізно, зупинись, заспокойся.
Змогли, ми злого ворога подолати,
Чти нас послухай, не зможеш налякати,
Синочки здатні захистити країну,
Завжди на стражі, бо люблять Батьківщину!
22.06.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2017
автор: Ніна Незламна