ПРИСПАЛИ ПРАВДУ МОЛОДУ

ПРИСПАЛИ  ПРАВДУ  МОЛОДУ
Приспали  правду  молоду,  
Народну  волю  підмінили
І  потягли  на  страшний  суд.  
Там  на  хресті  ще  й  заробили!
Так,  так...  -  заробите  іще...
Не  один  хрест  буде  стояти!
А  мати,  стара  наша  мати,
Вас  буде  вічно  проклинати,
І  дощ  вас  буде  омивати  
Ще  й  ворон  душі  -  виривать
Та  не  дістане  душ  поганих..
Бо  не  було,  не  нажили.
Одне  -  величнії  палати!
Де  гроші  правдою  були
Де  пропивали  нашу  волю,  
Де  маму  нищили  тоді,  
Як  умирали  молоді,  як  умирали  ті  герої...
Як  у  котлі  вони  пеклися...
Та  Вам  це  що?  
Ти  нахилися...
До  мене  ,  Боже..
Чи  ти  є?
Чи  ж  правду  хтось  нам  продає  
Чи  щастя  в  брехнях  заквітчає?  
Нас  в  домовині  зуістрічають
На  цій  землі  
Тяжкі...  Літа...  
Та  хто  ж  те  знає,
Хто  ж  те  знає,  
Які  нам  Бог  відвів  літа?
Чи  доля  нас  на  них  пізнає?
Чи  поцілує  Молода?
А  не  стара  з  косою,  в  гаї...
Така  от  правда  ,  (мов  свята).
Хоча  нічого  тут  немає,  Святого.
В  нашім  підлім  Раї.
Де  воля  гине  ,  молода  .
Де  батько  сина  проганяє,
Де  брат  та  й  брата  убиває.
Де  святу  землю  продає,
Первісне  бидло,  проклинає
Ту  землю  ,  
В  церквах  з  попами  добре  п’є..
За  упокій.
Святая  ступо!
Тобі  лишень  молюся  я  .
Бо  до  ікон  як  тягну  руку..
То  гірко  так  мені  стає.
Що  замість  спокою  й  молитви  
Мені  деколи  підпалити  
Храми  муровані  кортить
Та  на  тім  попелі  спочить
На  золоченій  домовині  !
Так  хочеться...  
Таке  бува.
Мабуть  старіє  голова.  
Бо  раю  бачити  не  хоче,
На  цій  землі  ,  і  в  небесах.
Душа  моя  одне  шепоче..
Одне  кречить:
Якби  ж  то  жити  так,
Щоб  Україну  та  й  підняти
Над  миром  всім  
Якби  ж  то  так...  ?!
Якби  ж...  себе  не  нудьгувати
Та  упокоїтись  в  літах
На  тій  землі  
Де  Воля  розлилася.  
Де  Доля  щастя  обпилася.
Де  вільний  правди  
Гордий  птах.
І  мама  сина  де  стрічає,
В  тім  хочеться  померти  Раї.
А  більш  ніде.  
Чи  дорий  знак?  
Віками  жити  й  не  вмирати?
Віками  з  Богом  нудьгувати
Та  мед  кривавий  попивать  
Та  досить  вже..
ТоЖ,  дайте  спати  
моїй  душі  бодай  хоч  трохи...
Нудні,  химернії  пророки
ТОж  дайте  ж  спокою  в  Раю
Бо  в  Пеклі  я  добряче  пю...ой  добре  пю...
Ворожу  кров.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2017
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)