[b][i]«…прийміть мене, мамо,
за рідную дочку…»[/b]
(З пісні)[/i]
[b]О[/b]пальна жінка з дитиною
любить вашого сина, мамо!
[b]К[/b]олосочки пригнулись доземно
приглушені градом.
[b]С[/b]овина темно́та самотньо пугукає в шиби…
[b]А[/b]-а-а… Злоті Устонька
в снах поринають у гори
[b]Н[/b]а райдужних хмаринках,
де я́нголи ладять у згоді
[b]І[/b] виводять на гусельках
бабцину ще колискову.
[b]Д[/b]о порога нам лячно –
русалки вінці походили.
[b]М[/b]олоду – не обвіяну зерням –
покрили в намітку.
[b]И[/b]рій тужно курличе на стріхи
ключем журавлиним.
[b]Т[/b]аті бранку ведуть у ясир,
у турецьку неволю…
[b]Р[/b]аю втрачений… Ирію, де твої луки пригожі?
[b]І[/b] ласкава рідня,
що вимолює божу премилість…
[b]В[/b]ідлітають ключі… А чи чуєте, мамо,
співають! Гой-й…
[b]Н[/b]евольничі співи, ви озвіться
про долі жіночі
[b]І[/b] все сповна про любощі… втечі…
і все про опалу…
[i]Вірші з минулого
[/i]
[i](Зі збірки інтимної лірики "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738676
Рубрика: Акровірші
дата надходження 21.06.2017
автор: Сіроманка