Писати про Маму так важко, бо часто здається,
Що сказано все, що нового уже не додам.
Що слів ненаписаних іншими вже не знайдетьтся...
Та дякую, Мамо! Мамусенько! Мамочко! Мам!
Я дякую, Мамо, за очі, якими дивлюся,
Й за те, що знаходжу для тебе ці теплі слова!
Що думаю вдлячний, й що іноді Богу молюся...
І дякую Богу за те, що ти поруч й жива!
Я дякую, Мамо, як чую, що з самого ранку
Шумить щось на кухні. Й себе я на думці ловлю -
Доспати забула, але не забула сніданки
Мені готувати, хоч я ще у ліжку і сплю.
У миті важкі точно знав, що для мене, рідненька,
Завжди допоможеш порадою й ділом. Прости,
Мені трицять шість, і давно я уже не маленький,
Та часто забуду спитать чим тобі помогти.
Пробач мені, Мамо, що часто у буднях тих сірих
Дзвінки пропускаю, й тобі забуваю дзвонить.
Пробач мені, Мам, що твою ту ббезмежну довіру
Й надії на мене не завжди вдавалось здійснить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2017
автор: Сергій Рівненський.