Там, де ще сонце не згасло, там, де ще дме вітер, є людина, яка знає, як жити на землі і не робить того зла, яке зараз роблять інші люди, бо вона не така, як усі і їй тяжко, бо вона цим відрізняється від інших. У неї багато запитань до світу:
-Чому він такий неймовірний, чому він такий гарний?
А саме найбільше запитань до самої себе і у цієї людини серце кожен день у сумнівах, в тому, що їй потрібно і, що вона хоче. Вона завжди радіє життю і милується дивами землі, і її чудесною природою, а цього ніколи ніхто не розумів, окрім однієї людини. Ця людина мама, яка завжди любить мене і цінує.
Олександра Коломієць, 11 років(моя онучка).
(малюнок автора)
19.06. 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738499
Рубрика: Нарис
дата надходження 19.06.2017
автор: Валентина Ланевич