В цьому місті буває гарно тільки декілька днів у році,
і вони тягнуться так томливо, як оси,
що довго жили в підвалі, а потім наважились вилізти наверх.
Наші вечори - це історія ураження центральної норовливої системи,
та ми нічим не відрізняємось від інших, крім того,
що ми собаки, і наші серця діамантові,
хоча і скаже хтось, що то медузи, -
хай будуть медузи, але з чарівними щупальцями чи плоскогубцями,
або блискавки, співочі тільки для зламаних вух,
або рудий гучномовець, що каже: "Хто ще хоче збожеволіти?
Підходьте, не соромтесь, мій собарометр виміряв усе,
і пояснить вам рівні ртуті у всьому, що вам болить"
Під цими лапами димиться земля, золотава мряка заплітається в дерева,
і кожен дотик здається вогнетривким,
та прийде серпень, що залишає опіки кольору жовтня,
і ми стемніємо, щоб підіграти місту,
яке буває гарним тільки декілька днів у році.
Ло-арр-аретто, була б ти людиною, я б одягла тебе у вишневе,
і ти б, наряджена, шаленіла на своєму собару, і трощила наш собарак...
Це літо на перший погляд беззмістовне,
бо не всім променям судилось бути такими патлатими, як ти,
та прийде серпень, що залишає опіки кольору жовтня,
і ми стемніємо, щоб підсвітити місту,
яке не забере від нас тільки дим, що несеться з-під твоїх лап.
Не журись, Лотті, все тільки починається,
хоча я знаю, що ти залюбки закидала б мене жолудями з твоїх очей
коли нам треба повертатись,
і виростати у велике, поважне, нерухоме дерево
в окреслених межах людини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2017
автор: