Сліди життя

Давно,  давно  наші  сліди
Усі  до  капельки,  давнішні,
Роки,  як  бурі,  замели,
Осталися  хіба  торішні.

За  ними  нам  уже  не  йти,
Їх  не  знайдем,  певно,  ніколи.
Вони  в  історію  лягли
І  залишили  життя  поле.

Засіяне,  та  й  зібране
Усе,  що  виросло  щороку.
Воно  в  душі  не  пропаде
І  серцю  не  завдасть  мороку.

Поглянь,  мій  друже,  подивись,
У  нас  вже  й  осінь  закохалась.
Правда  не  та,  де  жовтий  лист,
А  людська,  справжня  розгулялась.

Забрала  роки  молоді,
Забрала  зрілі  і  недавні.
Нам  залишила  хіба  ті,
Що  в  старості  будуть  ще  славні.

А  щоби  туга  на  очах
Не  мала  місця  в  нас  ніколи,
Робім  собі  веселий  шлях
У  те  осіннє,  наше  поле.

Милуймось  дниною  усе,
Радіймо  тим,  що  вік  прожили.
Бо  життя  вдруге  не  прийде,
Але  сліди  щоб  ми  лишили.

Сліди  від  ніг  всі  заростуть,
Й  наш  вік  собою  їх  накриє,
А  ті,  –  від  розуму  й  від  рук,
Ніхто  у  землю  не  зариє.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738445
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2017
автор: Дашавський поет