Іди моя печаль,ти надоїла
Ти смокчеш сили,розум полониш
Тривога міцно у душі засіла
Та я міцніша,ти мене залиш.
Ти,як той дощ і слякоть в дні осінні
Все заливаєш на своїм шляху
І люди уже ходять мов ті тіні
Ніби немає сонця наверху.
Та сонце є,воно просто стомилось
Від нашої байдужості й брехні
І тихо за хмаринки опустилось
Щоб відпочити трішки уві сні.
Печаль, я не твоя бо я щаслива
І сонце знає це-проміння у мені
Вже гріє й проростає в мені сила,
Що квіти розцвітають навесні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2017
автор: Олеся Лісова