Нічого не вигадую... Кохаю!..
Моє кохання світле і без меж.
З чудового і весняного краю.
Величніше самих найвищих веж.
Дароване з небес Отцем Всевишнім.
Кохання ореол цей – бережу.
До серця пригортаючи співаю.
Сьогодні все змінилося. Люблю!..
Люблю взаємно. Що ще жінці треба?
Міцне плече та теплих слів потік.
Й до дня, коли зустрінемося з Богом,
Не розлюбив коханий чоловік.
Тетяна Купрій-Кримчук, 2017.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2017
автор: Тетяна Купрій - Кримчук