Ви хрестили услід мене, мамо,
Як виходив за хвіртку на шлях
І махали ще довго руками,
Наче крилами стомлений птах.
Я ішов у життя битим шляхом,
Проводжало у мальвах село.
І дими бовваніли над дахом -
Це ж недавно, здається, було.
Пригадайте, як Ви вечорами,
Біля пасіки в тихім кутку,
Научали життя мене, мамо,
Як здолати бурхливу ріку…
Я й донині усе пам’ятаю,
Як буяв у підліскові глід…
Смак і нині гілкового чаю
І покритий пилюкою слід.
А тепер, часто в мене буває,
З нетерпінням чекаю вістей.
Коли ж зустрічі час відпливає,
Я хрестом проводжаю дітей…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738066
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.06.2017
автор: Віталій Назарук