Образ твій, що двоїться...
Розділений був,
чітко так...
На тоді...
І на зараз...
Що залишилося в зараз -
мене хвилювало...
Але...
...Тінню
безпам'ятною....
Ну, а...
Все те, що між нами було –
то здавалося –
все це
вже закрито навік
і помре разом з тілом.
Але...
Спробуй,
спробуй і ти!
вік безсоння і...
Блюз!
- ти! –
ти винна була –
я хриплю
– ти одна.
І стискаючись в осипі сколків колючих...
Розумію –
закляк, щоб вижити
викреслив із підсвідомості.
...На край світу тікав, і...
Спивався,
час
даремний
спаливши...
Але...
Спробуй, спробуй - і ти!
так, щоб виразно – зірки!
побачити зірки, і щоб...
Щоб вони запалили у мглі
цвіт очей твоіх місячний.
... Знову я чую слова
що звивалися в небо,
плескалися рибою
в чорнім затоні.
І як відблиски,
відблиски ті,
якнайлегші,
текли по губах.
Що я пив з цих ось губ?!
і, навіщо мені це,
навіщо?
...Шепочу, задихаючись,
ти!
опинилася права –
ми... Друг іншому дихали
деякийсь час,
рятувалися
іншому – друг...
Ну, а після...
Все, що після –
це...
Дурощі передзимові!!!
світає.
І...
Ось вони,
ритми на знову,
заглушаючи блюз
молотками відбійними
рвуться крізь стіни,
гуркотять переможно –
- до-
жи-ти,
то-бі,
до-
лю-
би-ти
то-бі,
до-тер-
пііі!
ти!!!
....І
от
так –
цілий день
шарудять в голові,
допомагаючи,
допомагаючи!
дожити,
дожити,
дожити,
до-
жжжити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73791
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.05.2008
автор: Ицхак Скородинский