Її життя, оце що - жита зернина?
Що на землі паростком проросла в полі,
Колоском вибилася , зростила сина,
А іще доню,є у неї родина.
Складне життя, то суховії, то зливи,
І усі мріють, хочуть бути щасливі,
Чому ж стоїть, отут, де ж її діточки,
Тож одягала в українські сорочки.
Немов птахи, на чужину полетіли,
Чи їй здалося? Неначе подуріли,
Втекли із хати і хвіртку зачинили,
На кого ж неньку, рідну залишили?
Гіркий полин, розсіявся по обійсті,
Вже пригадала, колисала в колисці
Болить у грудяхак та вона іще жива,
Стоїть засмучена, колискову співа.
14.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2017
автор: Ніна Незламна