Зажурено дивлюсь у далечінь,
В очах стражденний смуток і тривога...
І лиш душі безмежна глибочінь
Веде мене стежиною до Бога...
********************************
Життя, ти пролетіло наче мить;
Прекрасна мить: коротка й незрівнянна...
Та щось в душі так болісно щемить,
Коли в безмежність кличе нас нірвана...
********************************
Цей відчай... Це розчарування...
Журбою душу замело.
Було... І вже нема кохання...
Мов цвіт весняний відцвіло...
********************************
Лубковським присвячую.
Чимало пройдено стежин;
В житті по-різному бувало...
Та висновок зробив один:
Рідні багато - рідних мало...
********************************
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737736
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.06.2017
автор: Юрій Цюрик