Ірина Вовк. "…І ВСЕ Ж - НЕОПАЛИМА"

[i][b]«…  І  потоптали  татарськії  коні  вкраїнськую  землю.
 І  спопелили  її,  сердешну.  Та  й  рушили  далі  в  похід.
А  як  вертали  –  застигли  зчудовано:  на  купинах,  
поміж  нової  трави,  запеклася  багрянцем  Червона
Рута.  От  і  назвав  її  нарід  «Неопалимою  Купиною»…[/b]
(З  легенди)
[/i]
Із  яблуневих  пишних  рожевіть
озвалась  опромінена  луною…
Із  татарви  опалених  століть  
упала  в  ґрунт  –  і  стала  КУПИНОЮ.

Де  куп’я  потоптала  татарва,
де  в  купі  гною  корчилась  отрута  –  
на  попелищах  бралася  трава
і  пломеніла  там  ЧЕРВОНА  РУТА.

Де  потопали  вої  в  болотах,  
ізвівши  за  собою  вражу  душу  –  
злітав  у  небо  чорно-білий  птах,
червінню  серця  окропивши  сушу.

Скипала  ніч.  Змертвлялася  пітьма.
У  сказах  таврувалась  твар  ворожа.
Здавалося  –  уже  й  землі  нема…
Аж  тут  –  НЕОПАЛИМА  МАТІР  БОЖА
ЧЕРВОНОРУТНЕ  ЗІЛЛЯ  засіва  –  
(запала  в  небі  тиша  урочиста:
ну  хто  б  подумав,  що  вона  –  ж  и  в  а,
і  хто  б  подумав,  що  вона  –  П  р  е  ч  и  с  т  а!)

В  трясовині,  в  багні,  на  купині  
вознісся  божий  дар  ЧЕРВОНОРУТИ:
н  е    п  о  г  о  р  і  т  и  більше  у  вогні
і  у  воді  болотній  н  е    в  т  о  н  у  т  и.

…  Усіх  поглине  ця  трясовина!..  -  
(висока  Доле,  Доле  невмолима!)  –  
ЦЯ  КУПИНА  –  всього  лиш…  купина,
лиш  Купина  –  
і  все  ж…
НЕОПАЛИМА  –  а  –  а!!

[i](Зі  збірки  "Семивідлуння".  -  Львів:Каменяр,2008)[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737720
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 14.06.2017
автор: Сіроманка