"То не постать, глиба справжня",
Податель Рун - Віри.
Його пращури послали,
Із сузір'я Ліри.
Лев Силенко - лицар славний,
Руси - України.
Він усе віддав за неї,
Життя... - до хвилини.
Вкладав солод по краплині,
У мову співочу.
Повернув нам предків віру,
І славу Даждьбожу.
Залишив величний спадок,
Клав по маковині.
"Запечатав"... для нащадків,
У соти бджолині.
Щоби в радості й любові,
Ми змогли прозріти.
Ради світлого майбуття,
Споживаймо діти.
Хватить голови дурити...
Пора це скінчити.
Без темряви й потойбіччя,
Пора людям жити.
Засвітився промінь ясний,
Уже небо чисте.
Та не видно із темряви,
Тобі юдо-христе?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2017
автор: Дідо Миколай