Чую голос нічних голосінь
Стогне тиша у сутінках млою,
Туман стелеться ,наче тінь
Зірки неба,закривши собою.
Зелен -луг у ранковій росі
Веде шляхом тернистої долі
І весна в первозданній красі
З незбагненним прагненням волі.
Як дзвіночок тривоги бринять
В них терново-сполохані очі
Із птахами до хмар летять
Та вертаються й падають в ночі.
В світанкових полях стоять
Там благання,а тут надії
На пелюстках у маків ятрять
Як розстріляні вітром мрії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2017
автор: Олеся Лісова