І на сонці є плями, авжеж,
Землі завдає шкоди злива.
Вир кохання в душі, що без меж,
Він стрімкий, вона ж бо вразлива.
Вир накриє все тіло теплом
Ніжність в серці заб’ється ключем.
То роздмухає гнів і чолом
Змійка сліз пробіжиться тихцем.
А, як вляжеться пристрасті рій,
Й гостре жало сховає оса,
Пригорнись до любові із мрій,
То є вічність, духовна краса.
11.06.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2017
автор: Валентина Ланевич