Коли ти втомишся,
Ти просто оглянись!
Вийди за місто і поглянь на поле
До райдуги,до неба озовись,
До сонця!Все оточує навколо.
Запах трави і квітів звеселить
І ти відчуєш ніжність й неповторність
До нашої,до рідної землі
Бо десь далеко вже нема такої.
Волошки в житі шепчуться в вітрах,
Стоять сторожі й колоски тримають,
Завидують ромашкам ,в пелюстках
Частинку сонця всерединці мають.
А маки розляглися на полях,
Подивишся на них і обіймає
Любов все тіло бо червоний мак
Підморгує до вас і всіх вітає.
У гречці забарилася бджола,
Заснула у квітках свого нектару
І шпак так низько пролетів,бува…
Він загубив у травах свою пару.
Горошок різноцвіттям нас п’янить
І обіймає ноги й не пускає.
Ти зупинись!
Ну зупинись на мить!
Це сила й впевненість до тебе повертає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2017
автор: Олеся Лісова