у потойбіччі погляду сходи в дитинство
очерету орган напівмовчазний
вихор зів'ялого листя
нерухома зелена глибінь
хто батьківські долоні з'єднав
хто дозволив мені статися
і маленькими ноженятами
відчувати майбутнє
аби зараз
наблизитись до минулого
хто здійснив подорож в часі
яке бажання ти загадав
на свій надцятий день народження
що нас трьох привело туди
де тебе вже не було
або глибше
що відчував ти
що відчував мій батько
коли плечем до плеча
вітаючись на півдорозі
потискали одне одному руки
чи сміялося вже тоді
так само?
бо ж у Всесвіту
найліпше почуття гумору
тільки стоячи на порозі свого минулого
ми розуміємо
що майбутнього насправді ніколи
не було
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2017
автор: Из песка и тумана