Ірина Вовк. "СЬОГОДНІ ЧОРНО ТАК ДУШІ МОЇЙ…"

Сьогодні  чорно  так  душі  моїй.
Сьогодні  так  думкам  моїм  свавільно.
Мовчиться  про…  про  що  мовчать  не  вільно,
А  ти  мене  з  півслова  зрозумій.

Мовчить  той  ліс,  що  слухав  наші  сни.
Мовчить  верба,що  нам  стелила  ложе.
Нам  не  дійти  торішньої  весни,
Ні-ні…  І  все  ж…  а  може,  може,  може…

Нам  не  знайти  протоптаних  стежок
Поміж  пожухлих  трав  і  бездоріжжя,
Нам  не  вчитати  мудрості  книжок
Про  горицвіт  щасливого  заміжжя.

Не  приховати  від  людських  очей
Ні  спопелілий  пал,  ні  нашу  втому,
Ані  важких,  опущених  плечей,
Що  в  чорну  ніч  несуть  свою  судому.

Серед  погаслих  свіч  і  сновидінь
Вже  не  вловити  трепету  зітхання,
І  скрипалям  на  зречене  «амінь»
Не  вивести  мелодію  кохання.

Чужі  –  удвох,  і  кожен  зокрема́,
Чужі  –  в  юрбі,  з  думками  наодинці…
І  все  ж…  на  цій  відспіваній  сторінці
Обличчя  більш  ріднішого  нема.

[i](Зі  збірки  "Самоцвіти  сокровення".  -  Львів:Логос,1997).[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2017
автор: Сіроманка