Звідсіля мені аж ніяк не дотягнутися до тебе
Ані найзворушливішим співом, ані грою у дві руки…
Так, ти ще муляєш десь під шкірою, десь всерЕдині мЕне,
Але світ без тебе (віднедавна) знову стає своїм.
Звідсіля мені аж ніяк не достукатися до тебе
Ані найгучнішими вибухами ,ані тишею навздогін…
В тебе бУла сила – силенна виправдань. А у мене…
Всього – навсього любов, що не потребувала когось взамін.
Звідтіля тобі анічогісінько не потрібно було від мене
Ані найменшого дотику вій, чи тим паче губ…
Ти хоч помітив, що мої очі жевріли дивлячися на тЕбе
І небо там – таки глибшало…й не розуміло самЕ чому?..
…Але після всього звідтіля тобі не наблизитися до мене
Попри якнайкращі спроби, попри віру в успішність спроб.
Бо для тебе любов - то поняття досі тілесне й заразом дешеве,
А для мене (по правді) найбільший у світі скарб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737091
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2017
автор: Христина Рикмас