Клекотіли лелечата в гнізді, що на хаті,
Вбиралися якраз в пір’я, вже були крилаті.
Танцювали у гнуздечку, мали міцні ноги,
Гартували лише крила вони до дороги.
У цім клекоті лелечім відчувалась сила…
А ще дума і надія, щоб в путі хранила.
Скоро, скоро, лелечата зможете злетіти,
Так в житті завжди буває – виростають діти.
Пам’ятайте, наші любі, де рідна оселя,
Одним помахом здолайте безводну пустелю.
Тільки тут, у ріднім краї, де озера сині,
Вас чекає гніздо рідне, на святій Волині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736867
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.06.2017
автор: Віталій Назарук