Крихти неба

Мовчання  лилося  піснею,
Застигло  кам’яною  молитвою.
Натужними  порухами  небо
Іскриться,
Щоб  кожна  крихта  сягала
Глибинних  чудес.
Найбільше  з  них  –  то  душа  твоя,
Що  величною  стає  в  піднесеному  стані,
А  коли  ти  любиш,
Вона  перестає  бути  безіменною.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736648
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2017
автор: Олена Ганько