Заплющуєш очі і мрії навколо реальні,
Такий собі в барвах казково- мальований світ.
Торкнутись рукою, із сонця ще теплі, овальні.
А часом холодні, із серця не танучий лід.
Та це ореоли туманів із сонної днини.
Розплющуєш очі, однако мальований світ.
Та тільки без казки, здавалось коштовна перлина.
А в серці все рівно є холод, нетанучий лід.
Заплющуєш очі, одні лиш коштовності перли.
А часу так мало, лишитися в нім назавжди.
Торкнутись рукою, а лід все одно не зітерли.
Не може реальність, лиш любляче серце, зажди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2017
автор: Квітка))