Ірина Вовк. "…А ЮНИЙ ТОЙ ГУСАР…"

[b][i](подражаніє    Булату    Окуджаві)[/i]
[/b]
[i]В  червні  2017  року  минає  20  років,  як  Булат  Окуджава  не  з  нами…
[/i]
[b][i]"...  а    юный    тот    гусар
в    Амалию    влюбленный,
стоит,    стоит    пред    ней
коленопреклоненный".
[/i][/b]
[i]([b]"Молодой  гусар"    Булата    Окуджави[/b],
з    останнього    диску  1997  року,    записаного
в    Парижі  [b]«Quand  Paris  se  fera  désert»:
«Коли  Париж  стає  пустелею»[/b]).
[/i]

Амаліє    юна,    ще    бал    твій    попереду,    звісно  ...
Ще    юний    гусар    з    ескадроном    вривається    в    місто,
ще    маленький    оркестрик    видмухує    марші    врочисті,
а    тебе    почуття    переповнюють,    ніжні    і    чисті.
Ах    навіщо,    навіщо,    Амаліє,    ручка    з    балкону
розкидає    пахучі    азалії    в    бік    ескадрону?..
Вже    помічені    ручка    і    стан    твій,    і    усміх    невинний,
вже    гусар    зупиняє    коня,    преклоняє    коліна.

...  А    юний    той    гусар,
бентежний    і    стривожений,
вдихає    твій    нектар    --
к  о  л  і  н  н  о  п  е  р  е  м  о  ж  е  н  и  й  !
...  А    юний    той    гусар,
безсилий    і    знеможений,
несе    безцінний    дар    --
к  о  л  і  н  н  о  з  а  в  о  р  о  ж  е  н  и  й  !

Амаліє    юна    --    розчулені    дні    усолоджені  ...
Гусарська    фортуна    --    сибірські    дороги    несходжені.
Штики,    командири,    казенні    мундири    шматовані  ...
Схололі    квартири    таємно    для    них    уготовані.

Ах    навіщо,    навіщо,    Амаліє,    ручка    з    балкону
розсипає    плакучі    азалії    вслід    ескадрону?..
Вже    помічені    ручка,    і    стан    твій,    і    крапля  сльозини,
вже    гусар    підганяє    коня,    преклоняє    коліна.

...  А    юний    той    гусар,
в    Амалію    закоханий,
враз    вирине    між    хмар    --
к  о  л  і  н  н  о  н  а  п  о  л  о  х  а  н  и  й  !
...  Поміж    брунатних    хмар
ще    сонної    Амалії
стоїть,    стоїть    гусар
із    квіткою    азалії!

Амаліє    юна    --    старенький    оркестрик    вискрипує,
дивак  -  саксофон    то    буркоче,    то    голосно    схлипує.
Азалії    --    в    залі    --    віконця    тьмяні́,    перекошені,
а    поруч    узда    від    коня    і    сіде́льця    поношені  ...
Ах    навіщо,  навіщо,    Амаліє,    ручка    з    балкону
вимальовує    в    квітах    азалії    тінь    ескадрону?..
Не    помічені    ручка    і    стан    твій,    і    постать    сиви́нна,
і    немає    кому    на    цей    раз    преклоняти    коліна  ...

...  А    юний    той    гусар,
в    Амалію    закоханий,
враз    вирине    між    хмар    --  
к  о  л  і  н  н  о  н  а  п  о  л  о  х  а  н  и  й  !
...  А    юний    той    гусар,
безсилий    і    знеможений,
несе    безцінний    дар    --
к  о  л  і  н  н  о  з  а  в  о  р  о  ж  е  н  и  й  !
...  А    юний    той    гусар,
бентежний    і    стривожений,
вдихає    твій    нектар    --
к  о  л  і  н  н  о  п  р  и  п  о  р  о  ш  е  н  и  й  !

...  Поміж    брунатних    хмар
вcе    юної    Амалії
стоїть,    стоїть    гусар
із    квіткою    азалії.
...  А    юний    той    гусар    --
крізь    зими    і    крізь    повені    --
несе    безцінний    дар  ...
к  о  л  і  н  ц  я
 н  е  
             п  р  е  к  л  о  н  е  н  і  !

...  Коліннопереможений  ...
...  Коліннозаворожений  ...
...  Коліннонаполоханий  ...
...  Колінноприпорошений  ...

...  а    юний    той    гусар  ...
...  а    юний    той    гусар  ...
...  а    юний    той    гусар  ...

[i](Зі  збірки  "Семивідлуння".  -  Львів:Каменяр,2008).
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2017
автор: Сіроманка