Перед сном вимикають світло
І двері на засув, щільно.
Перед сном летять непомітно
Душі замріяні, вільно.
Вікна зашторюють, закривають очі
Аби ніяк не побачив ніхто
Перед сном ховають себе серед ночі
Невперше, раз мабуть сто.
Перед сном обоє разом. Так тепло.
Надовго. Взаємно.
Знають, що це не реальність, але
До болі приємно.
І плачуть душі перед сном, нечутно,
Та все ж таки летять.
Сміються люди потім увісні тихо,
Щасливі, але вони сплять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2017
автор: Оксана Бугрим