Ти говорив,що я ні з ким не схожа,
Що мої порухи наївні і прості,
Для тебе я зустрічна перехожа,
Яких достатньо в нашому житті.
Ти говорив,що я мінлива досить
І що безбарвна на відміну від красунь,
Мене безперестанку кудись носить
У тихий вечір й товариство дум.
Ти говорив,а я все більш мовчала.
Твоєї мови не могла я зупинить.
Мені відкрилося твоє начало...
Спитай Її,чи вміє так любить?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2017
автор: Вікторія Коваленко